Признание исполнительной надписи не подлежащей исполнению

Справа № 761/15368/17

Провадження № 2/761/3465/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді                  Рибака М.А.,

за участю секретаря                   Яриновської Є.В.,

представника позивача              ОСОБА_1,

представника відповідача          Хитрової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна та Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» (далі по тексту - відповідач, Банк), треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (далі по тексту - третя особа-1) та Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва (далі по тексту - третя особа-2) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.08.2016 року третьою особою-1 було вчинено виконавчий напис за реєстраційним номером 6510 на кредитному договорі № K3XRFB02860267 від 01.03.2007 року, який укладений між позивачем та відповідачем, про стягнення заборгованості за вказаним договором в сумі 29062,65 грн.

Позивач вважав виконавчий напис було вчинено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а тому має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

Так, позивач зазначав, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням статті 88 Закону України «Про нотаріат», а саме: не враховано вимог закону щодо позовної давності та те, що право на стягнення заборгованості виникло у позивача з 02.03.2008 року. Окрім того, в частині вимог про стягнення пені та штрафу застосовується позовна давність в 1 рік, а позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу з 2007 року по 2016 рік, а саме за 9 років.

Посилаючись на викладене позивач просив суд визнати виконавчий напис, вчинений 02 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 6510 таким, що не підлягає виконанню.

03.07.2017 року від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по справі, в яких вона зазначала, що виконавчий напис може бути вчинено лише у випадку безспірності заборгованості та нотаріус не встановлює права та обов'язки сторін, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Окрім того, зазначала, що виконавчий напис може бути визнано таким, що не підлягає виконанню лише у випадку порушення нотаріусом вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», а не вимог закону щодо позовної давності. Тому, вважала, що виконавчий напис було вчинено із дотриманням вимог закону.

04.07.2017 року представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в яких позов не визнав та заперечував проти його задоволення. При цьому зазначав, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки нотаріусом було вчинено виконавчий напис із дотриманням вимог закону. Окрім того, право вимоги за кредитним договором виникло у відповідача з 06.06.2016 року.

В судовому засіданні представник позивач позов підтримав та просив суд про його задоволення.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Треті особи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином і їхня неявка не перешкоджає судовому розгляду справи.

Із матеріалів справи вбачається, що 02.08.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6510, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 29062,65 грн., а саме: 8688,70 грн. - залишок заборгованості за відсотками; 758,52 грн. комісії; 16612,45 грн. пені; 1302,98 грн. штрафу та 1700,00 грн. витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису. Зазначено, що строк, за який провадиться стягнення складає дев'ять років один місяць двадцять сім днів, а саме: з 01.03.2007 року по 29.04.2016 року (а.с. 12).

За приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

Відповідно до п. 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

Таким чином, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, встановлено, що по нотаріально посвідченим угодам, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач подав нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, для вчинення виконавчого напису щодо стягнення з позивача заборгованості по кредитному договору № K3XRFB02860267 від 01.03.2007 року.

Разом із тим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі по тексту - ВССУ) в своєму узагальненні «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.04.2014 року, а також Пленум ВСУ в постанові №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» № 2 від 31.01.1992 року зазначали, що однією із об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Слід перевіряти, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчих написів, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди або звертаються про стягнення спірного боргу.

Вищі судові інстанції акцентують увагу суддів на тому, що судами під час розгляду такої категорії справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені в письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема, чи є за боржником сума боргу.

При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум в частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі. Як правило, у виконавчому написі сума є більшою ніж у вимозі, але це пов`язано із часом, який пройшов від надіслання вимоги і вчинення виконавчого напису. Отже, якщо у письмовій вимозі боржнику повідомлено, що при вчиненні напису заборгованість може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій, то у такому випадку спірності сум немає.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що у вимогах ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 зазначається про наявність заборгованості в сумі 27862,65 грн., з яких: 8688,70 грн. - заборгованість за відсотками; 758,52 грн. заборгованість з комісії; 16612,45 грн. пені; 500,00 грн. заборгованості по штрафам та 1302,98 грн. штрафу (а.с. 102, 105).

Разом із тим, у виконавчому написі відсутня сума стягнення в розмірі 500,00 грн. штрафу, а тому третьою особою1 фактично вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача не всієї суми боргу.

Також, відповідно до п. 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (стаття 257 ЦК України)

Можливість поновлення нотаріусом строку на пред'явлення стягувачем грошової вимоги до боржника не передбачено ні Законом України «Про нотаріат», ні Порядом вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Як вбачається з виписки з рахунка боржника ОСОБА_3, яка надавалась приватному нотаріусу на підтвердження безспірності розміру заборгованості, вказана заборгованість ПАТ «КБ «Приватбанк» обрахована за період з березня 2007 року по квітнень 2016 року.

Таким чином, частина грошових вимог, з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису про стягнення боргу, виходить за межі встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Так як, за правилом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог, включення ПАТ «КБ «Приватбанк» до складу заборгованості платежів, сплата яких прострочена більш, ніж на три роки, також свідчить про спірність заявленої до погашення суми боргу.

Окрім того, відповідно до Правової позиції Верховного Суду України № 6-14цс14: відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного строку, а перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України під час розгляду справи у справі за № 6-1457цс16: «За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу».

З огляду на викладене, виконавчий напис, вчинений 02 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 6510 не можна визнати таким, що вчинений із дотриманням вимог закону та він підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечення відповідача та третьої особи-1 вказаних висновків суду не спростовують, а тому судом відхиляються.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6/9) та Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва (01031, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 02 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6/9), зареєстрований в реєстрі за № 6510 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судовий збір в сумі 640,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

         СУДДЯ                                                                                            М.А. РИБАК

Повний текст рішення складено: 02.03.2018 року.